воскресенье, 4 декабря 2011 г.

Анна Троценко. Блез Паскаль.

"Всего невыносимей для человека покой, не нарушаемый ни страстями, ни делами, ни развлечениями, ни занятиями. Тогда он чувствует свою ничтожность, заброшенность, несовершенство, зависимость, бессилие, пустоту. Из глубины его души сразу выползают беспросветная тоска, печаль, горечь, озлобление, отчаяние". 


Ця цитата продовжує тезу Паскаля про те, що сутність людська - у русі, а вищезгаданий спокій - смерть. Погоджуєтеся?
"

6 комментариев:

  1. Погоджуюся з тим, що, коли навколо людини нічого не відбувається, вона відчуває свою нікчемність, адже те, що нічого не змінюється, означає, що ми нічого не робимо.
    Справді, сутність людини - це рух. Ми повинні постійно працювати, і кожен день має бути своєрідним маленьким життям, за яке треба встигнути щось змінити у цьому світі, причому змінити на краще. Ми не маємо просто існувати, бездумно, безкорисно, бездієво й марно, ми маємо жити, справжнім, повноцінним і "потрібним для когось" життям.
    Мацьоха Лілія

    ОтветитьУдалить
  2. Я також погоджуюся з вмщесказаним, бо час іде, і він постійно щось змінює. Тобто - бути бездіяльним - це все одно, що бути поза цим світом. Кожен день повинен приносити якісь зміни, в цьому і заключається сенс життя. А рух - це і є життя.
    Шейко Аліна

    ОтветитьУдалить
  3. Так звичайно, також погоджуюсь з цією тезою.
    Життя - це рух.
    Залишаючись бездіяльним, людина не вдосконалюєтся, вона висить на одному щаблі постійно, у неї відсутній стимул для життя і хіба це життя, якщо ти постійно відчуваєш недовершеність, безсилля, пустоту.....???
    Недарма ж нам притаманні й інші протилежні відчуття: радість, задоволення, довершеність....
    Тому Блез Пасскаль абсолютно вірно зауважив, що життя - це рух, і ми повинні йому слідувати.
    Аліна Шевчук

    ОтветитьУдалить
  4. Важко не погодитись з Паскалем і дівчатами. Не буду повторювати і перефразовувати усе вищенаписане, додам лише, що без руху - не життя, а існування, ціллю якого є лише задоволення первинних потреб - їжі, сну і т. д., а не прагнення чогось "вищого" - самовдосконалення, самореалізації. Тоді з"являється відчуття непотрібност, безсилля, що, скоріш за все, призводить до звиникнення думок про суїцид.

    ОтветитьУдалить
  5. ой, не підписалась. Петрович Ольга.

    ОтветитьУдалить
  6. Справді, навіть на власному досвіді ми можемо бачити, як стає важко та похмуро, коли навкруги одна нерохумість. Коли ж починаєш щось робити, намагаєшся змініти дійсність, пробуджується бажання жити. Отже, з Паскалем не можна не погодитися!
    Валерія Смеюха

    ОтветитьУдалить