Як відомо, завдання філософії полягає в відкритті нових можливостей розуміння, обґрунтуванні достовірності, критиці існуючої достовірності. Кожен з філософів по своєму тлумачив поняття достовірно, по своєму шукав її. Декарт шукає достовірність методом дедукції (від конкретного до узагальнюючого). Він говорить, що розум продовжує справу відкриття істинного, саме мислячи, людина здатна знайте хибне та відкинути його. Декарт пропонує чотири кроки для пошуку достовірного: 1. Не приймати за достовірне те, про чию достовірність не можна сказати з очевидністю; 2. Ділити шукане на стільки частин, скільки потрібно для кращого його розуміння; 3. Свої думки розміщувати в порадку від простішого до складного; 4. Робити повні та всеохоплюючі переліки.
Забула підписатись) Валерія Смеюха
ОтветитьУдалитьТаким чином використовуючи власну філософію пошуку достовірності та сумнів як методичний підхід, Декарт довів існування "я": «Cogito ergo sum» — «Думаю, отже, існую». Він стверджував, що людина як об*єкт пізнання не може заперечувати факт свого мислення , а отже й існування. Проте доказ "я" не був його кінцевою метою, адже необхідно було розкрити сутність цього "я". Тому Декарт вперше в філософії запроваджує поняття свідомості як поєднання афектів, ідей та висновків. Також достовірність "я" пов*язана з розумом та розсудком, духом та душею, які Декарт розуміє як тотожне. Декартове "я" виражається дуалісттичною природою: душа(світ думок) і тіло (світ об*єктів).
ОтветитьУдалитьХотіла б ще додати, що Декарт розумів під мисленням все те, що здійснюється у нас усвідомлено, поскільки ми це розуміємо. Таким чином, мислити – означає не лише хотіти, уявляти і розуміти, але й відчувати. Адже відчуття також допомагають людині пізнати навколишній світ.
ОтветитьУдалитьЩодо дуалізму, про який уже згадала Маргарита, то його вважають основною рисою Декартового філософського світогляду. Цю теорію він розкрив у своєму вченні про так звані субстанції:
- з одного боку, субстанція, як начало, є об*ктивним вічним матеріальним тілом, яке для свого існування не потребує причини.
- з іншого боку, філософ допускав нематеріальну, ідеальну, «мислячу» субстанцію, яка існує незалежно сама по собі.
Отже, як бачимо, Декарт визнавав лва незалежних начала – матеріальне та ідеальне.
Шененко Марія