1. Всё, что было создано, будет разрушено. Например, построенный когда-то дом разрушится, когда придёт время.
2. Все, кто встретились — расстанутся; а условия — распадутся.
3. Всё, что было накоплено — будет потеряно. Нам придётся оставить всё.
4. Любой, кто родился на свет — когда-то умрёт.
Це чоири кроки, які ведуть до Просвітлення за великим ламою школи буддизму Алмазного шляху Лопен Цечу Ринпоче.
Як ви вважаєте чи є ці кроки достовірними для європейського розуміння?
Всі кроки є дісними.
ОтветитьУдалитьЯкщо подумати, то все так і стається.
Але для європейського розуміння ці кроки, на мою думку, будуть не легкими для сприйняття.
Адже, якщо кожна людина усвідомить, що сім*я яку вона створила всеодно розпадеться, іі дім - розрушиться, всі збодутки - втратяться, а сама вона всеодно помре.....то це для людини буде великим розчаруванням у житті.
В кінці кінців людина залишиться сама і нізчим...
Людина втратить віру у життя....
Я вважаю, що в глибині своєї душі ми усі розуміємо правдивість й актуальність усіх цих кроків, але не завжди, стикнувшись з ними напряму, можемо їх прийняти.
ОтветитьУдалитьАле якщо вчитатись у ці слова, усіх їх обєднує одна риса - матеріальність і умовність: будинок, заощадження, людина...
Але у нас, європейців, є ще один, так би мовити "побічний" крок: "Нехай я помру, але моє ім"я житиме вічно, бо безсмертя можна знайти у вчинках людини". Можливо саме цей крок і допомагає нам не розчаровуватись і не втрачати віру у життя, бо як на мене, нема нічого гіршого як втратити віру і позбутись надії.
Аліна Шевчук
Кожен із нас, прочитавши це і обдумавши, скоріше всього зрозуміє, що так воно і є. Але все ж, незважаючи на це, більшість, напевне, не розчарується в житті і тому, що робить. Я вважаю, що будь-яка людина створена не просто так: у всіх є можливість щось змінити і принести у цей світ. Не слід забувати про усе те, що людина може здійснити під час життя, наприклад, зробити когось щасливим. Хіба це не є важливим? Подарувати комусь свою любов, дати надію, змінити життя людини, коли вона зовсім втратила віру і розчарувалася, просто змусити когось посміхнутися. Не знаю, що буде потім, але в той же час я точно переконана, що те добро, яке зробив кожен з нас не є марним, безкорисним і непотрібним.
ОтветитьУдалитьМацьоха Лілія