Огаркова Марія. Семінар 2

 

1. Аристотель про філософію своїх попередників як про знання про начала (первені) та причини

Арістотель — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. На долю Аристотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним поколінням. Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології. Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу. Він зібрав і систематизував величезний природничо-науковий матеріал своїх попередників, критично його оцінив, виходячи зі своїх філософських поглядів, і сам здійснив ряд глибоких спостережень. У своїй праці "Метафізика" Аристотель говорить про своїх попередників та їхнє бачення "начал". Із всіх, хто першими почали філософувати, більшість вважали "началом" всіх речей лише "начала" у вигляді матерії. Те, з чого все складається, з чого все починається і у що воно розкладається - це вони вважають елементом, і це ж "началом". Наприклад, Фалес вважав "началом" воду, Анаксимен і Діоген - повітря, Гіпас та Гераклід - вогонь, Емпедокл - землю.

Історія філософії в інтерпретації Гегеля

Георг Вільгельм Фрідріх Геґель німецький філософ 19 століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його понадрухи в області чистої думки у висхідному ряду усе конкретніших категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення тези, антитези й синтезу, вирішення протиріч.  Геґель був дуже незвичайною людиною. Важко підбираючи слова при розмові на повсякденні теми, він цікаво розмірковував про складні речі. Міркуючи, він міг годинами стояти на місці, не звертаючи уваги на те, що відбувається. У неуважності він міг не помітити черевиків, що залишилися в багнюці й продовжувати прогулянку босоніж. При цьому він був «душею компанії» і любив жіноче товариство. Міщанська скнарість поєднувалась в ньому із широтою душі, обережність з авантюризмом. Лекції Геґеля збирали до двох сотень студентів. Професорів, про яких переказували безліч анекдотів, знали тоді краще за акторів. Хоча Геґель і читав лекції майже без папірця, слухати його все одно було важко. Більшість ходили не слухати філософа, а подивитися на нього. Дехто зі студентів відверто зізнавався професорові, що не розуміє, про що він говорить. Той у відповідь тільки саркастично посміхався, а одному з таких слухачів порадив поглибити знання географії, мов і математики — настільки вважав своє вчення всеохоплюючим.  Гегель створив систематичну теорію діалектики, центральними поняттями якої є теза, антитеза та синтез (у Гегеля ці поняття називаються по-іншому). Весь світовий процес, згідно з Гегелем, є саморозвитком світового духа. Ідеалізм Гегеля є філософією становлення. Абсолютне — результат розвитку. Воно є, зрештою, тим, чим воно дійсно є. Завданням філософії — саморозвиток духу, споглядати, думаючи. При цьому не тільки філософ розпізнає світовий дух у своєму розвитку, але і світовий дух є тим, хто думає у філософі. Просування у філософії відбуваються через одкровення духу. Кожна філософія часу показує стан розвитку світового духу. Завданням філософів — обрамувати її час в думках. Зазначений процес розвитку та пізнання здійснюється на трьох ступенях розвитку, яким відповідають три філософські дисципліни: філософія природи, духу( мистецтво, релігія, філософія)  і філософія логіки.

3)  Гайдеггер. Ідея «подолання метафізики»

Мартін Гайдеггер (Martin Heidegger) (1889-1976), німецький філософ-екзистенціаліст, справив значний вплив на європейську філософію 20 в. Будучи студентом і асистентом Е. Гуссерля, вніс серйозний вклад у розвиток феноменології. Гайдеггер завжди вважав, що проблематика світу і «іншого» є найважливішою для розгляду людського існування, проте його пізніші роботи присвячені не стільки проблеми індивідуальної суб'єктивності, скільки проблем традиційної метафізики. У його роботах про метафізику він простежує історичні та філософські коріння поняття буття та їх вплив на сучасну «технологічну» інтерпретацію природи.