У «символі печери» Платона чітко прослідковується його теорія про поділ світу на світ речей і світ ідей. Життя людей він порівнює з життям у печері. Саме ця печера, у якій проживають люди, є втіленням світу речей, чуттєвого світу. Живучи у ній, люди обмежено сприймають світ, бачачи лише «тіні» ідей, які вони помилково приймають за істину. Люди є в’язнями своєї печери, а отже і в’язнями чуттєвості, хибного сприйняття світу. В принципі, вони можуть вийти з цієї печери на світло, пізнати істину, але не наважуються, не хочуть. І коли хтось виходить за межі печери, а потім повертається повідомити, що за межами печери – зовсім інший світ і намагається звільнити їх з цієї «в’язниці», то люди піднімають його на сміх. Цей «хтось» - філософ. Таким чином, Платон доводить вищість філософії, її прагнення до пізнання істини, а також акцентує увагу на зневажливому ставленні до філософів у той час, обмеженості людей.
Особисто мені імпонує символ печери Платона і я можу з ним погодитись. Проте, згадуючи працю Бекона, я все-таки більше схиляюсь до того, що ця печера у кожного своя, а не одна на всіх (ідоли печери Ф. Бекона).
На мою думку, символ загальної печери Платона не заперечує ідолів печери Бекона кожної окремої людини, адже вони не тотожні і можуть існувати паралельно у будь-якому суспільстві. Різниця полягає в тому, що "тіні" ідей у звгвльній печері не дозволяють нам опанувати більш високі ідеї, доступні лише філософам, людям, які знають істину. Що ж стосується ідолів печери, обумовлених індивідуальною природою особи, вони в принципі є менш шкідливими і іх легше подолати, щоб побачити справжнє "світло природи". Адже загальна "печера" складається з нашарувань хибних поглядів і неправильного сприйняття ідей не окремої людини, а багатьох, тому складніше вийти за межі суспільних хибних думок і омани.
ОтветитьУдалитьЯ вважаю, що спочатку необхідно позбутись власних ідолів печери, які "обсідають ум", а потім намагатись вийти з загальної печери,яка обжежую піщнання людей, щоб зрозуміти істину сутність ідей.
Я погоджуюсь з Маргаритою, що варто спочатку позбутись власних ідолів печери, а потім позбуватись загальної, проте я не вважаю, що долати ідол печери індивідуальної легше,бо на мою думку це важче. Адже, коли людина позбуваєтся чогось загального і прийнятого вона вступає в суперчку з іншими, вона відстоює свою власну позицію проти позиції інших, вона розуміє недосконалість і невірність загального світогляду й намагаєтся внести нові, правильніші й достовірніші корективи.
ОтветитьУдалитьКоли ж людині потрібно позбутись власної печери, то їй необхідно прийняти те, що сама вона мислить і сприймає неправильно. Тобто у цьому випадку , вона вступає в суперечку сама з собою. Людині необхідно визнати і прийняти те, що все те, у що вона вірила і чому довіряла є або неправильним або поверховим. Людині потрібно переступити через себе, а це дуже важко ( як приклад: нам завжди складно визнавати свою провину перед тими, кого ми образили, чи визнати, що хтось зазначив правильне твердження у той час коли ми помилились).
Але, якщо знайти у собі максимум сили і позбутись власної печери, то із загальною впоратись буде легше.
Аліна Шевчук
Я згодна з усіма, але виникають сумніви, чи можливо людині позбутися ідолів печери (за Беконом). Адже те, як нас виховували, те, як ми сприймаємо цей світ є усталеним для нас. Людина ніколи не зможе повністю відмовитися та абстрагуватися від свого минулого, від того, що так міцно тримає її в сьогоденні. Навіть якщо ми і спробуємо відвернутися від "ідолів печери", це буде процес поступий та довготривалий. А щодо символу печери у Платона, я вважаю, що істину в даному випадку пізнати лугше, але сприйняти її как таку буде дуже складно. Тут все знову ж таки залежатиме від небажання людини сприймати щось нове. Також у символі печери Платона йдеться про значний вплив оточення, який паралізує людину, змушує її сказати "ні" новому.
ОтветитьУдалитьВалерія Смеюха