среда, 7 декабря 2011 г.

Найбільша сутність та віра в Кентерберійського


Федчук Оксана

А. Кентерберійський у схоластичних традиціях доказує існування бога як вищої сутності за допомогою логічних міркувань. Він стверджує, що існує одна найбільша самодостатня сутність, яка з нічого (тобто без явної матерії) створила щось. Філософ порівнює її з майстром, який спочатку створює предмет в уяві, а тоді реалізує матеріально. Все, створене Нею, менше за Неї, існує з та через Неї. Тому пізнати цю сутність можемо завдяки її творінням, адже вони в певній мірі відображають Її та є Її дзеркалом. Можна порівняти з біблійним: "І сказав Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою" (Книга Буття 1, 2). Також знаходимо пояснення, чому "за образом Нашим". Бог - всемогутній єдинй, одночасно потрійний Дух. Сама Трійця складається з Отця, Сина, Святого Духа, кожен з яких є неподільним, тобто субстанцією. Оскільки субстанція знаходиться під, отже, підпорядковується, то вища сила не може бути субстанцією. Тому Трійця - одна сутність та три субстанції. Так само Дух складається з трьох субстанцій та одночасно є неподільним, тому в Біблії позначає себе як Ми.
Щоб пізнати найбільшу сутність, тобто найбільше благо, лише до якого повинні прагнути, потрібно прислухатися до себе, пізнати себе (на цьому наголошував і Сковорода: "Пізнай себе - пізнаєш світ").
Віра прирівнюється до поняття "любов", тому жива віра - та, яка наповнена силою лобові, мертва - лінива, її позбавлена. Можна провести паралель з фольклором, зокрема з народними казками, де скроплений живою водою герой оживає. Окрім того, що вода - символ життя, вона також може уособлювати віру, сповнену любові ( але вже з християнської точки зору). 

2 комментария:

  1. Також цікавою думкою у цого працях є думка про те, що, якщо певна субстанція є об’єктом нашого мислення, вона обов’язково наявна. Віра у Ансельма Кентерберійського виступає першоджерелом розуміння буття Бога: «Не ищу разуметь, дабы уверовать, но верую, дабы уразуметь; ибо верую и в то, что если не уверую, не уразумею». Тобто розглядаючи віру і розуміння у сприйнятті людиною Бога, автор ставить віру умовою сприйняття, а не навпаки.
    Валерія Смеюха

    ОтветитьУдалить
  2. Хочу також зазначити, що у своїй роботі "Прослогіон" А. Кентебеійський говорить про те, що лише віра у Творця здатна принести щастя людині. Автор звертається до Бога з проханням відкритися йому, переповідає своє бажання пізнати Того, більше кого й помислити не можливо. А. Кентерберійський згадує момент гріхопадіння Адама, через яке тепер людина не має змоги вільно спілкуватися з Богом, автор пише: «Воистину, Господи, свет этот неприступен, в котором Ты обитаешь; воистину, нет ничего, что могло бы проникнуть в него и рассмотреть Тебя в нем. Воистину, его я не вижу, ибо слишком ярок он для меня; и все же все, что я вижу, я вижу в нем, как слабое око видит все, им видимое, в свете солнца, хотя взирать на само солнце и не может». Таким чином, А. Кентерберійський стверджує, що, хоча Бога не можливо побачити, ми сприймаємо речі через призму віри в Його існування.
    Валерія Смеюха

    ОтветитьУдалить