Медвідь Валерія Щиро дякую тому, хто створив цей блог, адже це велика послуга для всієї нашої групи. Чи обов'язково порушувати тут питання, які ми вже обговорювали на семінарах?
ADMIN: Я виклала запитання щоб підштовхнути вас до обговореннь(або може ви щось не розповіли на парі). Це вільний простір, питання не мають значення. Тобі є що сказати - прошу.
„Візьмеш собі добру жінку – будеш щасливий, а візьмеш недобру – станеш філософом”. – Сократ Як ви це розумієте???це трішки не по семінарах,але ж філософія
Оскільки філософи тим і займалися,що нічим не займалися,тобто у них переважала розумова робота,яка не приносила зразу багато грошей.А завданням кожної людини є заробляння грошей,утримування сім'ї тощо. Отже,якщо чоловік обирає в дружини "добру" жінку ,то вона навряд чи дозволить йому валятись десь там у садку та роздумувати над віковічними питаннями життя,тай чоловік сам повинен розуміти,що одними думками ситий не будеш.І якщо чоловік з дружиною живуть у злагоді,то й тоді і шлюб щасливий. А якщо чоловік бере в дружини "недобру" жінку,то тут уже можуть виникнути певні проблеми,адже погана жінка буде сваритися,надридати тощо.А чоловік в свою чергу буде тоді десь релаксувати,тікаючи з дому.Таким чином,стаючи філософом.
Оксана Федчук Вважаю, під "доброю жінкою" Сократ мав на увазі її тип характеру, а саме спокійний, люблячий, той, який приноситиме чоловікові радість та розмірений, "людський" стиль життя; якщо ж жінка "недобра", в неї специфічний характер, саме тому чоловік наче змушений шукати пояснення та витоків такої її незвичайної поведінки, в наслідок цього він і стає філософом. Філософ - той, хто в пошуках.
хм,як на мене,люди,які живуть у достатку і радості не цінують того і просто не обдумують причини їхнього щастя,а коли стається якась біда,то завжди починається пошук. так і люди,які з тикались з якось неприємністю,"поганими жінками ",ставалифілософами ,оскільки шукали першопочатки їхніх нещасть.
Декарт був основоположником раціоналізму, за яким наші знання складаються з апріорного знання, ідей, які у нас уже є. У Декарта розум на першому місці. Він вважав, що розум спроможний пізнати світ, але потребує правильного застосування( методу). На думку Декарта, слово "філософія" означає "заняття мудрістю", а "мудрістю" - не тільки розсудливість у справах, а й досконале знання всього , що може пізнати людина. Також Декарт говорить, що дійсно найрозумнішим є тільки Бог, бо йому властиве досконале знання вього. Але і люди можкть бути названі мудрими, відповідно до того як багато чи, навпаки, моло вони знають істин про найважливіші предмети. Філософ у своїй праці "Начала философии" висуває таку тезу: "правота" властива не почуттю, а розуму, "коли він виразно сприймає речі. І дійсно, люди часто роблять вчинки, керуючись лише своїми почуттями, а згодом, коли "порив" проходить, вони розуміють, що потрібно завжди спершу подумати, а потім вже робити висновки!! (Огаркова Марія)
Федчук Оксана Як вважаєте, людина надто зосереджена на собі та самозаглиблена, і в цьому її проблема, чи вона зовсім не зосереджена на собі, а постійно намагається вирішувати безліч строкатих питань, щоб втекти від самої себе?
Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання. Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання. Отже, він вважає, щоб мислити требе бути філософом, просвітленою людиною, яка вивчає всі умови всі якості ,які допоможуть існувати. А, щоб бути такою людиною, треба зазирати, ‘ копати ‘ у себе в душі, тільки тоді ми зможемо зрозуміти причини , наслідки речей. (Огаркова Марія)
Оксана, скільки людей-стільки і проблем, отже, є дюди які знаходять проблему у собі і тікають, але далеко не вдається утікти, т.я. тікаючи, насправді, вони стоять на місці, і куди б вони не тікали, вони завжди будуть робити коло і вертатися на початкову точку, біг в нікуди. А є і такі, котрі намагаються знайти себе, бути чесними з собою. Якщо ти погано знаєш, погано розумієш себе — ти нічого не зрозумієш на цьому світі. Тому що світ — це і є ти. Все, що лише є сущим — якось відбивається в тобі. По цьому віддзеркаленню ти про світ і судиш. Кожен судить по собі.Для того, щоб пізнати себе, потрібні, мабуть, лише дві речі: чесність і час.Чесність — щоб спокійно докопуватися в собі до правди, і час для того ж. Тому що якщо ти не зумієш бачити правду в собі — дзеркалі, що відображає весь світ, — те як ти можеш розраховувати побачити її у нестямі? У відомому сенсі чесність і розум — синоніми. І те і інше є здатність бачити істину. Тут чесність є розумова сумлінність. Людина копається в собі, своїх сумнівах, в добрих і злих відчуттях і думках, з'ясовувавши мотиви своїх дій, віддаючи собі в них звіт — особливо якщо це йому неприємно: не подобається він собі такий. Тому складно вибрати з циз двох варіантів,я вважаю, що все це залежить від чесності людини до себе. (Огаркова Марія)
федчук Оксана Погоджуюся, що, "пізнавши себе, пізнаєш світ". але, якщо брати до уваги позицію Сартра, світ справжніх речей відділений від тебе, і ти маєш лише уявлення про предмети, з цього слідує, що завжди відкриватимеш себе та не зможеш вийти за межі свого "косму",пізнававши інших, пізнаватимеш себе. Тож, людина приречена бути самозаглибленою. єдине, що може зробити для того, щоб перешкодити зустрічі на самоті зі своїм Я, - придумати безліч інших істот, від яких вона була б залежною та які б виступали своєрідними суддями людських вчинків.
Оля Петрович У мене є деякі міркування щодо поняття «абстрактного мислення» Гегеля і щодо того чому він назвав таке мислення саме «абстрактним». Розгляну це на його ж прикладах. Щодо ситуації з убивцею: на цього чоловіка люди вже повісили певний «ярлик» - убивця, а отже він вже не може мати ніяких позитивних рис, і тому не потрібно навіть намагатись пояснити, зрозуміти, що його до цього привело. Але ж він також людина зі своїми переживаннями і почуттями, можливо, у нього також є родина, люди, які його люблять і яких він любить. І ми не знаємо, чому саме він вчинив так негуманно, можливо, це був для нього єдиний спосіб самозахисту або захисту своїх близьких. А в даному випадку абстрактне мислення полягає у тому, що натовп виділяє щось одне, певне у цієї людини (у даному випадку те, що він убив людину), акцентує на цьому увагу, абстрагуючись від інших характеристик, не приймаючи їх до уваги. Те саме можна прослідкувати і у прикладі з жінкою, що торгує яйцями: акцентує увагу на її певних (негативних, при чому, скоріш за все, надуманих) рисах, абстрагуючись від інших. Торговка вже не бачить нічого хорошого в жінці, вона набуває негативного забарвлення. І все це лише через те, що вона звинуватила її у торгівлі неякісним товаром. Отже, мислити абстрактно за Гегелем – упереджено, поверхнево, стереотипно. Тобто не дивлячись у корінь, не заглиблюючись, не намагаючись знайти причини, зрозуміти. Звісно, мислити не абстрактно – доволі складно, для цього потрібно «підключити свій мозок», намагатись розглянути речі, явища з різних сторін. І не всі здатні до цього. Мислити не абстрактно можуть люди розумні, мислячі, схильні до філософування.
Аліна Шевчук На мою думку, людина все ж самозаглиблена і зосереджена на собі, бо навіть втікаючи від самої себе вона в кінцевому результаті повертаєтся до стартової позиції, до свого Я; з кожною проблемою, відкладеною на пізніше, ми знову стикаємось; безліч строкатих питань завжди були, є і будуть, бо ми самі їх собі створюємо. Тому дуже часто, ми намагаємось заглибитись у себе, щоб : 1)відгородитись від світу, з його постійно змінними правилами; 2)відгородитись від суспільства, з його різними стреотипами, кліше, правилами.....; 3)відгородитись від проблем, що виникають на стику світу, суспільства і власного Я; Це самозаглиблення має подвійний і діаметрально протилежний характер: з одного боку воно допомагає людині, зосередившись на собі, відкрити всі свої недоліки й виправити їх, щоб впевнено відкритись світові й суспільству, а з іншого - може перетворити її на прототип головного героя оповідання Чехова "Людина у футлярі".
Федчук Оксана Погоджуюся та хочу додати: якщо самозаглиблення буває втечею, значить втечею не лише від суспільства, власних проблем, але і від свого Я. Втікаючи, людина запевняє себе, що самозаглиблюється, проте це ще один спосіб уникнути відповідальності, внаслідок чого виникає ілюзія надмірної зайнятості собою. В такому випадку вона надумує проблеми для того, щоб потім їх вирішити, впоравшись з поставленим завданням,настає фаза задоволення (від т. зв. прояву героїзму), після чого вона знову береться за розв'язання вже інших головоломок. Це - приклад одночасного самозаглиблення та втечі від себе.
Олена Ручкіна. Я також маю думки думки абстрактного мислення. Гегель казав, що абстрактно мислить лише неосвітня людина. Я дещо погоджуюсь з цим, аджеабстракцію важко пов язати з точністтю. Вона представляє собою просто якусь загальну картину, розмиту, та не чітку. Це є в нашій уяві, ми можемо про це думати, але конкретно дати визначення цьому не можемо.
Орешко Марія. Дуже запав у душу Платон! З нього можна почерпнути багато потрібного! Я вважаю, що його філософія повинна бути актуальною для всіх нас. Нам дійсно потрібно навчитися менше керуватись своїми бажаннями, банша приділяти уваги матеріальному, і не розриватися заради грошей, слави, втіх та не забувати, що це життя лиш тимчасове, а після - починається вічність.
Мені здається, що все ж людина у будь-якому випадку є зосередженою на собі, своєму житті, проблемах, почуттях, стосунках з іншими,і все, що вона робить спрямоване так чи інакше на вирішення власних проблем і на отримання комфорту, душевного й фізичного. Але чи є це зосередженням на власному Я, справжньому й істинному? Напевне, ні, адже, вирішуючи усі ці питання, ми торкаємось лише чогось поверхневого, але аж ніяк не своєї сутності. Реальне самозаглиблення відбувається тоді, коли людина абсолютно не думає про зовнішній, матеріальний світ і своє життя у ньому, коли її мислення повністю спрямоване до чогось вищого, вічного. Це буває надзвичайно рідко, адже практично завжди ми думаємо й піклуємся про те, що відбувається у реальному житті і намагаємося покращити його. Мацьоха Лілія
Хотіла додати ще до Платона Пізнання світу ідей для людини є досить скрутним, адже передбачає обмеження тілесних задоволень. Поряд із розумною має і нерозумну частину душі, яка ділиться на афективну (емоційну, пристрасну) і чуттєво-хтиву, тісно зв'язану з плотськими бажаннями. У діалозі «Федон» Платон зазначає, що в тому разі, коли душі вели спосіб життя, винятково зв'язаний з тілами, пристрастями, хтивістю й насолодою, то в момент смерті не можуть повністю відокремитися від тілесного. Тому такі душі блукають певний період, кружляючи навколо могил, подібно до привидів. Ті ж душі, які жили за законами доброчинності, втілюються в тіла гідних людей або симпатичних тварин. Платон — прибічник ідеї метапсихозу (переселення душ у різні живі істоти), що бере початок у ерфіків і піфагорійців. Кращі душі дістаються прихильникам мудрості й краси, музи й любові, а гірші потрапляють у тіла тиранів. Шейко Аліна
Сенека є представником стоїцизму. Він стверджував, що все є пов*язаним, тобто людина створена Богом повинна підкорчятись його волі, так як Бог - це "найвище добро". Також особливий акцент він робив на природі, яка є матір*ю всього живого. Сенека вбачав смисл життя у досягненні найбільшого блага, вічного життя. Оскільки все є пов*язаним, то людина коли працює повинна робити те, що їй призначено Богом чи прородою, а коли робить це, то мусить усвідомлювати, що вона це робить не лише заради себе, а й для цілого світу, бо є його частинкою.
Гуманізм - течія, яка проголошує людину найвищим благом. Вона не стоїть на вершині драбини, але займає там середину,як посередництво між верхнім і нижнім світом. На самій вершині знаходиться Бог, який є творцем людини і вона повинна поклонятись йому, в той же час не втрачаючи власної свободи. Одним із яскравих представників гуманізму був Піко делла Мірандоллі. Він стверджував, що людина повинна не шкодити собі, а цінувати дану Богом свободу і використовувати її у дорозі до щастя. Він казав,що людина є найщасливішою істотою, оскільки Бог обдарував її всім зразу, а не дав щось окреме. У його розумінні, людина повинна вічно урівнюватись до Бога, до херувимів. В цьому їй допомагатиме філософія моралі, тому що філософи уподібнюються до ангелів за що їх потрібно цінувати. Основні гасла:це пізнай самого себе і нічого зайвого.
Екзистинціалізм - це течія, представники якої пізнавали людину. Сарт був одним із таких представників. Людина - це суб*єкт самобутній сам по собі,а не є творінняи Бога. Ніщо і ніхто не впливає на виюір людини, крім неї самої.
Філософія як мистецтво вмирати у Платона На його думку, філософи - це повинні бути чисті створіння,не спокушені приналами цього світу. Людина, яка відається зоровим чи іншим чуттєвостям є "гріховною". Істинним є тільки те, що пізнається душею. Душа - чисте, прозоре "око" істинності. КОли тіло роз*єднюється із душею, то тільки душа має право споріднитись із чимось світлим і неземним, тому вона повинна залишатись чистою.
Шелер У його праці досліджується людина, яку можна розглядати із різних сторін. Перше - це релігійний, друге- греко- античний, людський розум, логос, та третє - генетичний. Але Шелер говорить, що про людину потрібно дивитись як про істоту,Ю яка включає в себе ці три пункти. Вона є загадкою і таємницею для себе самої. Не можна прирівнювати людську подобу тільки до інтелекту, осквільки тоді вона нічим майже не відрізняється він тварини. Людина - це об*єкт, який перевершує не тільки себе саму, а й цілий світ. Вона ніколи не погоджується зі світом, а старається подолати границі свого "навколишнього середовища" і власного "Я". Отже, можна стверджувати, що людина - постать, яка завжди прагне більшого.Вона хоче вийти за межі вже відомого і знайти вищу істину.
Феєрбах У своїх ідеях він категорично не сприймв релігію. Він казав, що це вже застріле і повинно відійти в минуле. На її місці повинна постати філософія, оновлена філософія. Тобто не релігія мала бути центром пізнання людини, а філософія, яка мала відкриваи людину із всіх сторін. Людина - у центрі уваги. Отже, за його твором, можна стверджувати, що нова філософія повинна була змінити світ, де Бог відкидався, оскільки всі властивості, які приписують Йому, є притаманні людині.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьМедвідь Валерія
ОтветитьУдалитьЩиро дякую тому, хто створив цей блог, адже це велика послуга для всієї нашої групи.
Чи обов'язково порушувати тут питання, які ми вже обговорювали на семінарах?
ADMIN:
ОтветитьУдалитьЯ виклала запитання щоб підштовхнути вас до обговореннь(або може ви щось не розповіли на парі). Це вільний простір, питання не мають значення. Тобі є що сказати - прошу.
„Візьмеш собі добру жінку – будеш щасливий, а візьмеш недобру – станеш філософом”. – Сократ
ОтветитьУдалитьЯк ви це розумієте???це трішки не по семінарах,але ж філософія
Осадча Анастасія.
ОтветитьУдалитьОскільки філософи тим і займалися,що нічим не займалися,тобто у них переважала розумова робота,яка не приносила зразу багато грошей.А завданням кожної людини є заробляння грошей,утримування сім'ї тощо. Отже,якщо чоловік обирає в дружини "добру" жінку ,то вона навряд чи дозволить йому валятись десь там у садку та роздумувати над віковічними питаннями життя,тай чоловік сам повинен розуміти,що одними думками ситий не будеш.І якщо чоловік з дружиною живуть у злагоді,то й тоді і шлюб щасливий. А якщо чоловік бере в дружини "недобру" жінку,то тут уже можуть виникнути певні проблеми,адже погана жінка буде сваритися,надридати тощо.А чоловік в свою чергу буде тоді десь релаксувати,тікаючи з дому.Таким чином,стаючи філософом.
Оксана Федчук
ОтветитьУдалитьВважаю, під "доброю жінкою" Сократ мав на увазі її тип характеру, а саме спокійний, люблячий, той, який приноситиме чоловікові радість та розмірений, "людський" стиль життя; якщо ж жінка "недобра", в неї специфічний характер, саме тому чоловік наче змушений шукати пояснення та витоків такої її незвичайної поведінки, в наслідок цього він і стає філософом. Філософ - той, хто в пошуках.
хм,як на мене,люди,які живуть у достатку і радості не цінують того і просто не обдумують причини їхнього щастя,а коли стається якась біда,то завжди починається пошук. так і люди,які з тикались з якось неприємністю,"поганими жінками ",ставалифілософами ,оскільки шукали першопочатки їхніх нещасть.
ОтветитьУдалитьДекарт був основоположником раціоналізму, за яким наші знання складаються з апріорного знання, ідей, які у нас уже є. У Декарта розум на першому місці. Він вважав, що розум спроможний пізнати світ, але потребує правильного застосування( методу). На думку Декарта, слово "філософія" означає "заняття мудрістю", а "мудрістю" - не тільки розсудливість у справах, а й досконале знання всього , що може пізнати людина. Також Декарт говорить, що дійсно найрозумнішим є тільки Бог, бо йому властиве досконале знання вього. Але і люди можкть бути названі мудрими, відповідно до того як багато чи, навпаки, моло вони знають істин про найважливіші предмети. Філософ у своїй праці "Начала философии" висуває таку тезу: "правота" властива не почуттю, а розуму, "коли він виразно сприймає речі. І дійсно, люди часто роблять вчинки, керуючись лише своїми почуттями, а згодом, коли "порив" проходить, вони розуміють, що потрібно завжди спершу подумати, а потім вже робити висновки!!
ОтветитьУдалить(Огаркова Марія)
Федчук Оксана
ОтветитьУдалитьЯк вважаєте, людина надто зосереджена на собі та самозаглиблена, і в цьому її проблема, чи вона зовсім не зосереджена на собі, а постійно намагається вирішувати безліч строкатих питань, щоб втекти від самої себе?
Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання. Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання. Отже, він вважає, щоб мислити требе бути філософом, просвітленою людиною, яка вивчає всі умови всі якості ,які допоможуть існувати. А, щоб бути такою людиною, треба зазирати, ‘ копати ‘ у себе в душі, тільки тоді ми зможемо зрозуміти причини , наслідки речей.
ОтветитьУдалить(Огаркова Марія)
Оксана, скільки людей-стільки і проблем, отже, є дюди які знаходять проблему у собі і тікають, але далеко не вдається утікти, т.я. тікаючи, насправді, вони стоять на місці, і куди б вони не тікали, вони завжди будуть робити коло і вертатися на початкову точку, біг в нікуди. А є і такі, котрі намагаються знайти себе, бути чесними з собою.
ОтветитьУдалитьЯкщо ти погано знаєш, погано розумієш себе — ти нічого не зрозумієш на цьому світі. Тому що світ — це і є ти. Все, що лише є сущим — якось відбивається в тобі. По цьому віддзеркаленню ти про світ і судиш. Кожен судить по собі.Для того, щоб пізнати себе, потрібні, мабуть, лише дві речі: чесність і час.Чесність — щоб спокійно докопуватися в собі до правди, і час для того ж. Тому що якщо ти не зумієш бачити правду в собі — дзеркалі, що відображає весь світ, — те як ти можеш розраховувати побачити її у нестямі? У відомому сенсі чесність і розум — синоніми. І те і інше є здатність бачити істину. Тут чесність є розумова сумлінність. Людина копається в собі, своїх сумнівах, в добрих і злих відчуттях і думках, з'ясовувавши мотиви своїх дій, віддаючи собі в них звіт — особливо якщо це йому неприємно: не подобається він собі такий. Тому складно вибрати з циз двох варіантів,я вважаю, що все це залежить від чесності людини до себе.
(Огаркова Марія)
федчук Оксана
ОтветитьУдалитьПогоджуюся, що, "пізнавши себе, пізнаєш світ". але, якщо брати до уваги позицію Сартра, світ справжніх речей відділений від тебе, і ти маєш лише уявлення про предмети, з цього слідує, що завжди відкриватимеш себе та не зможеш вийти за межі свого "косму",пізнававши інших, пізнаватимеш себе. Тож, людина приречена бути самозаглибленою. єдине, що може зробити для того, щоб перешкодити зустрічі на самоті зі своїм Я, - придумати безліч інших істот, від яких вона була б залежною та які б виступали своєрідними суддями людських вчинків.
Оля Петрович
ОтветитьУдалитьУ мене є деякі міркування щодо поняття «абстрактного мислення» Гегеля і щодо того чому він назвав таке мислення саме «абстрактним». Розгляну це на його ж прикладах. Щодо ситуації з убивцею: на цього чоловіка люди вже повісили певний «ярлик» - убивця, а отже він вже не може мати ніяких позитивних рис, і тому не потрібно навіть намагатись пояснити, зрозуміти, що його до цього привело. Але ж він також людина зі своїми переживаннями і почуттями, можливо, у нього також є родина, люди, які його люблять і яких він любить. І ми не знаємо, чому саме він вчинив так негуманно, можливо, це був для нього єдиний спосіб самозахисту або захисту своїх близьких. А в даному випадку абстрактне мислення полягає у тому, що натовп виділяє щось одне, певне у цієї людини (у даному випадку те, що він убив людину), акцентує на цьому увагу, абстрагуючись від інших характеристик, не приймаючи їх до уваги. Те саме можна прослідкувати і у прикладі з жінкою, що торгує яйцями: акцентує увагу на її певних (негативних, при чому, скоріш за все, надуманих) рисах, абстрагуючись від інших. Торговка вже не бачить нічого хорошого в жінці, вона набуває негативного забарвлення. І все це лише через те, що вона звинуватила її у торгівлі неякісним товаром.
Отже, мислити абстрактно за Гегелем – упереджено, поверхнево, стереотипно. Тобто не дивлячись у корінь, не заглиблюючись, не намагаючись знайти причини, зрозуміти. Звісно, мислити не абстрактно – доволі складно, для цього потрібно «підключити свій мозок», намагатись розглянути речі, явища з різних сторін. І не всі здатні до цього. Мислити не абстрактно можуть люди розумні, мислячі, схильні до філософування.
Аліна Шевчук
ОтветитьУдалитьНа мою думку, людина все ж самозаглиблена і зосереджена на собі, бо навіть втікаючи від самої себе вона в кінцевому результаті повертаєтся до стартової позиції, до свого Я; з кожною проблемою, відкладеною на пізніше, ми знову стикаємось; безліч строкатих питань завжди були, є і будуть, бо ми самі їх собі створюємо. Тому дуже часто, ми намагаємось заглибитись у себе, щоб :
1)відгородитись від світу, з його постійно змінними правилами;
2)відгородитись від суспільства, з його різними стреотипами, кліше, правилами.....;
3)відгородитись від проблем, що виникають на стику світу, суспільства і власного Я;
Це самозаглиблення має подвійний і діаметрально протилежний характер: з одного боку воно допомагає людині, зосередившись на собі, відкрити всі свої недоліки й виправити їх, щоб впевнено відкритись світові й суспільству, а з іншого - може перетворити її на прототип головного героя оповідання Чехова "Людина у футлярі".
Федчук Оксана
ОтветитьУдалитьПогоджуюся та хочу додати: якщо самозаглиблення буває втечею, значить втечею не лише від суспільства, власних проблем, але і від свого Я. Втікаючи, людина запевняє себе, що самозаглиблюється, проте це ще один спосіб уникнути відповідальності, внаслідок чого виникає ілюзія надмірної зайнятості собою. В такому випадку вона надумує проблеми для того, щоб потім їх вирішити, впоравшись з поставленим завданням,настає фаза задоволення (від т. зв. прояву героїзму), після чого вона знову береться за розв'язання вже інших головоломок. Це - приклад одночасного самозаглиблення та втечі від себе.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьОлена Ручкіна. Я також маю думки думки абстрактного мислення. Гегель казав, що абстрактно мислить лише неосвітня людина. Я дещо погоджуюсь з цим, аджеабстракцію важко пов язати з точністтю. Вона представляє собою просто якусь загальну картину, розмиту, та не чітку. Це є в нашій уяві, ми можемо про це думати, але конкретно дати визначення цьому не можемо.
ОтветитьУдалитьОрешко Марія.
ОтветитьУдалитьДуже запав у душу Платон!
З нього можна почерпнути багато потрібного!
Я вважаю, що його філософія повинна бути актуальною для всіх нас.
Нам дійсно потрібно навчитися менше керуватись своїми бажаннями, банша приділяти уваги матеріальному, і не розриватися заради грошей, слави, втіх та не забувати, що це життя лиш тимчасове, а після - починається вічність.
Мені здається, що все ж людина у будь-якому випадку є зосередженою на собі, своєму житті, проблемах, почуттях, стосунках з іншими,і все, що вона робить спрямоване так чи інакше на вирішення власних проблем і на отримання комфорту, душевного й фізичного. Але чи є це зосередженням на власному Я, справжньому й істинному? Напевне, ні, адже, вирішуючи усі ці питання, ми торкаємось лише чогось поверхневого, але аж ніяк не своєї сутності. Реальне самозаглиблення відбувається тоді, коли людина абсолютно не думає про зовнішній, матеріальний світ і своє життя у ньому, коли її мислення повністю спрямоване до чогось вищого, вічного. Це буває надзвичайно рідко, адже практично завжди ми думаємо й піклуємся про те, що відбувається у реальному житті і намагаємося покращити його.
ОтветитьУдалитьМацьоха Лілія
Хотіла додати ще до Платона
ОтветитьУдалитьПізнання світу ідей для людини є досить скрутним, адже передбачає обмеження тілесних задоволень. Поряд із розумною має і нерозумну частину душі, яка ділиться на афективну (емоційну, пристрасну) і чуттєво-хтиву, тісно зв'язану з плотськими бажаннями. У діалозі «Федон» Платон зазначає, що в тому разі, коли душі вели спосіб життя, винятково зв'язаний з тілами, пристрастями, хтивістю й насолодою, то в момент смерті не можуть повністю відокремитися від тілесного. Тому такі душі блукають певний період, кружляючи навколо могил, подібно до привидів. Ті ж душі, які жили за законами доброчинності, втілюються в тіла гідних людей або симпатичних тварин. Платон — прибічник ідеї метапсихозу (переселення душ у різні живі істоти), що бере початок у ерфіків і піфагорійців. Кращі душі дістаються прихильникам мудрості й краси, музи й любові, а гірші потрапляють у тіла тиранів.
Шейко Аліна
Сенека є представником стоїцизму. Він стверджував, що все є пов*язаним, тобто людина створена Богом повинна підкорчятись його волі, так як Бог - це "найвище добро". Також особливий акцент він робив на природі, яка є матір*ю всього живого. Сенека вбачав смисл життя у досягненні найбільшого блага, вічного життя.
ОтветитьУдалитьОскільки все є пов*язаним, то людина коли працює повинна робити те, що їй призначено Богом чи прородою, а коли робить це, то мусить усвідомлювати, що вона це робить не лише заради себе, а й для цілого світу, бо є його частинкою.
Гуманізм - течія, яка проголошує людину найвищим благом. Вона не стоїть на вершині драбини, але займає там середину,як посередництво між верхнім і нижнім світом. На самій вершині знаходиться Бог, який є творцем людини і вона повинна поклонятись йому, в той же час не втрачаючи власної свободи.
ОтветитьУдалитьОдним із яскравих представників гуманізму був Піко делла Мірандоллі. Він стверджував, що людина повинна не шкодити собі, а цінувати дану Богом свободу і використовувати її у дорозі до щастя. Він казав,що людина є найщасливішою істотою, оскільки Бог обдарував її всім зразу, а не дав щось окреме. У його розумінні, людина повинна вічно урівнюватись до Бога, до херувимів. В цьому їй допомагатиме філософія моралі, тому що філософи уподібнюються до ангелів за що їх потрібно цінувати. Основні гасла:це пізнай самого себе і нічого зайвого.
Екзистинціалізм - це течія, представники якої пізнавали людину. Сарт був одним із таких представників. Людина - це суб*єкт самобутній сам по собі,а не є творінняи Бога. Ніщо і ніхто не впливає на виюір людини, крім неї самої.
ОтветитьУдалитьФілософія як мистецтво вмирати у Платона
ОтветитьУдалитьНа його думку, філософи - це повинні бути чисті створіння,не спокушені приналами цього світу. Людина, яка відається зоровим чи іншим чуттєвостям є "гріховною". Істинним є тільки те, що пізнається душею. Душа - чисте, прозоре "око" істинності. КОли тіло роз*єднюється із душею, то тільки душа має право споріднитись із чимось світлим і неземним, тому вона повинна залишатись чистою.
Шелер
ОтветитьУдалитьУ його праці досліджується людина, яку можна розглядати із різних сторін. Перше - це релігійний, друге- греко- античний, людський розум, логос, та третє - генетичний. Але Шелер говорить, що про людину потрібно дивитись як про істоту,Ю яка включає в себе ці три пункти. Вона є загадкою і таємницею для себе самої. Не можна прирівнювати людську подобу тільки до інтелекту, осквільки тоді вона нічим майже не відрізняється він тварини. Людина - це об*єкт, який перевершує не тільки себе саму, а й цілий світ. Вона ніколи не погоджується зі світом, а старається подолати границі свого "навколишнього середовища" і власного "Я".
Отже, можна стверджувати, що людина - постать, яка завжди прагне більшого.Вона хоче вийти за межі вже відомого і знайти вищу істину.
Феєрбах
ОтветитьУдалитьУ своїх ідеях він категорично не сприймв релігію. Він казав, що це вже застріле і повинно відійти в минуле. На її місці повинна постати філософія, оновлена філософія. Тобто не релігія мала бути центром пізнання людини, а філософія, яка мала відкриваи людину із всіх сторін. Людина - у центрі уваги.
Отже, за його твором, можна стверджувати, що нова філософія повинна була змінити світ, де Бог відкидався, оскільки всі властивості, які приписують Йому, є притаманні людині.